Чому важлива дитяча прив’язаність

За словами психолога Мері Айнсворт, «прив’язаність можна визначити як  емоційний зв’язок, який людина чи тварина формує між собою та іншою особою – зв’язок, що об’єднує  їх у просторі  та триває у часі».

Прив’язаність – це не просто зв’язок між двома людьми, це стійкий зв’язок, що включає бажання постійного контакту з цією особою та відчуття стресу у час відділення від цієї особи.

Це відіграє важливу роль протягом дитинства, оскільки дає можливість дітям та опікунам шукати близькість.  Поряд з опікунами діти відчувають турботу та безпеку.

Розглянемо детальніше як формується прив’язаність та як вона впливає на нас протягом життя.

Чому в нас формується прив’язаність?

Психолог Джон Боулбі вважається батьком теорії прив’язаності. Він визначає прив’язаність як  «триваючий психологічний зв’язок між людськими істотами». На його думку, дитинство відіграє вирішальну роль у формуванні прив’язаності, а ранній досвід може мати вплив на формування людьми відносин у дорослому віці. Прив’язаність є триваючою в часі, що означає, що вона може тривати протягом довгого часу.

Ранню прив’язаність ми формуємо з батьками та іншими опікунами, що, на думку Боулбі, свідчить про її сильну еволюційну складову.

Ця рання прив’язаність з опікунами служить для того, щоб немовля було у безпеці та почувалося захищеним, що гарантує його виживання. Прив’язаність змушує дітей залишатися поблизу своїх батьків, які надають захист, безпеку та догляд. Це допомагає забезпечити дитину усім необхідним для виживання.

Боулбі вважає, що є чотири основних ознаки прив’язаності.

  • Першою ознакою є збереження близькості або бажання бути поряд з особами, до яких ми відчуваємо цю прив’язаність. Ми насолоджуємося товариством таких осіб і намагаємося бути поряд з ними якомога більше часу, наскільки це можливо.
  • Прив’язаність також створює зону безпеки або потребу звернутися до конкретної особи для отримання захисту та турботи. Протягом стресу, страху чи непевності, ми шукаємо людей, до яких є прив’язаними.
  • Наступною ознакою є те, що прив’язаність є безпечною основою для пізнання світу. Це дуже важливо у дитинстві. Ця безпечна основа дозволяє дітям пізнавати світ, усвідомлюючи, що вони завжди можуть повернутися до осіб, до яких вони прив’язані.
  • І нарешті, діти відчувають стрес сепарації, коли їх розділити з особою, до якої вони прив’язані. Наприклад, діти схильні сумувати, коли батькам доводиться залишити їх іншим опікунам.

Чому прив’язаність є важливою?

Прив’язаність служить багатьом важливим речам. Перше, вона допомагає немовлятам та дітям залишатися поряд зі своїми опікунами, від яких вони отримують захист, відповідно це збільшує шанси на виживання. Цей важливий емоційний зв’язок також дає можливість дітям безпечно досліджувати навколишній світ.

Невдала спроба формування прив’язаності з опікунами веде до ряду проблем, в т.ч. проблем з поведінкою аж до реактивного порушення прив’язаності. Науковці також вважають, що дана рання стадія прив’язаності впливає на формування відносин у дорослому житті.

Реактивне порушення прив’язаності є визнаним психіатричним діагнозом. Важливою ознакою  реактивного порушення прив’язаності є помітне порушення та одночасний розвиток неадекватних соціальних зав’язків, який починається у віці до п’яти років внаслідок грубого патологічного виховання

В першу декаду 21 століття, ключові поняття теорії прив’язаності були інтегровані в наявні моделі сімейної, подружньої та поведінкової терапії. Також були розроблені особливі форми терапії: сімейна терапія на основі прив’язаності та емоційна терапія.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *