Чи можеш ти змінити свою особистість?

особистість з різними емоціями

Плюс декілька порад для вдосконалення особистості

Чи дійсно можливо перезавантажити свою персону чи наші основні моделі поведінки не змінюються протягом життя? Хоча книги по саморозвитку та веб сайти часто пропагують плани розвитку, дотримуючись яких ти можеш вдосконалити свої звички та поведінку, існує тверде переконання про наші базові особливості – їх неможливо змінити. Австрійський психоаналітик Зигмунд Фройд вважав, що особистість в основному формується у ранньому віці до 5 років.

Навіть багато сучасних психологів вважають, що в цілому особистість є відносно сформованою та стабільною протягом усього життя.

Але якщо ти хочеш вдосконалити свою особистість? Може правильний підхід та важка праця привести до реальних покращень особистості чи ми застрягли з небажаними звичками, які не дають нам досягти поставлених цілей?

Особистість є постійною?

Бажання вдосконалити свою особистість не є новим явищем. Сором`язливі люди можуть мріяти про більшу відкритість та комунікативність. Темпераментні люди можуть мріяти про більш стримані емоції у емоційно напружених ситуаціях. В багатьох випадках нашого життя ми мріємо себе переробити.

Навіть можна встановлювати цілі та працювати над подоланням цих потенційно проблематичних вад. Зокрема, поширено встановлювати новорічні обіцянки, які передбачають зміну частини твоєї особистості, наприклад  стати більш щедрим, добрим, терпеливим чи відкритим.

Загалом, багато фахівців погоджуються, що зробити суттєві та безперервні зміни для покращення індивідуальних особливостей може бути надзвичайно складно. Тому якщо ти незадоволений певними своїми моделями поведінки, наскільки можна їх змінити?

Деякі експерти, включаючи психолога Керол Двек, вірять у зміну моделей поведінки, звички та переконання, які лежать під поверхнею більш загальних рис характеру (наприклад, інтровертність, поступливість)  — так можна досягти справжніх змін в собі.

Фактори, які формують особистість

Задля кращого розуміння шляхів зміни особистості, спочатку ми повинні зрозуміти як формується індивідуальність. І тут знову на поверхню випливає стара історія про суперечки стосовно природного та набутого.

Індивідуальність формується нашим генетичним (природним) чи нашим набутим досвідом та середовищем, в якому зростаємо (набутим)?

В минулому теоретики та філософи дотримувались підходу «або одне або інше» та ставали на захист важливості природного або набутого, але сьогодні більшість мислителів погоджуються, що саме комбінація цих двох факторів впливає на нашу особистість.

Не лише ці факти, але й постійна взаємодія між генетикою та навколишнім середовищем може допомогти вираженню індивідуальності.

Наприклад, ти можеш генетично бути схильним до товариськості та спокою, проте праця у високо стресовому середовищі може зробити тебе більш запальним та  скованим, ніж ти міг бути за інших обставин.

Двек навела історію з двома хлопчиками близнюками, які були розділені після народження та  виховувалися окремо.

В дорослому віці, двоє чоловіків одружилися з жінками з таким же ім`ям, однаковими захопленнями, та в яких були схожі характери. Такі приклади підтверджують думку, що наша особистість у багатьох речах знаходиться за межами нашого контролю.

Всупереч думці про формування людини її середовищем та унікальним досвідом, ці дослідження близнюків показали силу впливу генетики.

Генетика без сумніву є важливою, але інші дослідження також підтвердили, що наше виховання чи навіть наша культура взаємодіє з нашими генетичними відбитками та формує нас такими, якими ми є.

Зосередженість на «проміжній» особистості може відігравати важливу роль

Двек схилялася до думки про можливість свого вдосконалення. Загальні риси характеру можуть бути незмінними протягом життя, але Двек вірила у важливість «проміжних» якостей, які лежать під поверхнею загальних рис характеру та відіграють важливу роль у формуванні нас такими, якими ми є.

Це ті проміжні якості, які, за її переконаннями, можна покращити.

Так що ж саме мається на увазі під «проміжними» частинами особистості?

Переконання та система поглядів, які, на думку Двек, відіграють важливу роль у формуванні особистості, заховані під загальними рисами характеру.

Хоча певні грані твоєї особистості можуть бути непростими, ти можеш взятися за зміну внутрішніх переконань, що допоможе тобі формувати та контролювати вираження свої особистості ззовні.

Інші вчені припускали існування таких факторів як цілі та стратегії управління, які відіграють основну роль у визначенні індивідуальності.

«Переконання людей відображають їх психічний портрет природних та набутих особливостей, їх діяльності та поглядів.  Від народження людство розвиває ці переконання та погляди, і багато відомих науковців у цій сфері визнають їх важливою основою індивідуальності» пояснила Двек.

Чому фокус на переконаннях?

Усвідомлюючи усталеність своїх переконань, можна запропонувати хорошу стартову позицію. Від наших переконань багато залежить у нашому житті, від того як ми бачимо себе та інших, як поводимось у повсякденному житті, як вирішуємо життєві труднощі та будуємо відносини з іншими людьми.

Якщо ми можемо здійснити реальні зрушення в наших переконаннях, це може суттєво вплинути на нашу поведінку та на певні сфери нашої особистості.

Візьміть, до прикладу, переконання стосовно себе —  є особисті риси та характеристики фіксованими чи  пластичними.

Якщо ти віриш, що твій розум незмінний, тоді швидше за все ти не робитимеш жодних кроків для поглиблення свого мислення. Якщо, однак, розглядати такі властивості як гнучкі, швидше за все ми докладатимемо більше зусиль для вдосконалення себе та розширення свого кругозору.

Очевидно, переконання стосовно себе відіграють вирішальну роль в тому, як люди діють, але відповідно до досліджень, деякі люди можуть змінити свої переконання та зайняти більш гнучку позицію стосовно своїх характеристик.

В одному дослідженні, студенти мали більше визнання викладачів, вищі середнього оцінки, та вище задоволення від навчання після відкриття формування мозком нових зв`язків через отримання нових знань.

Персональні дослідження Двек показали вплив похвали дітей на їх впевненість у собі. У тих, кого хвалили за розум, сформувалося чітке переконання власної значущості.

Такі діти розглядали свій розум як незмінну рису; ти або маєш його, або ні. Діти, яких хвалили за їх зусилля, навпаки, в основному розглядали свій розум більш пластичним. Такі діти, виявила Двек, мають схильність бути більш наполегливими при виникненні труднощів та більше прагнуть вчитися.

Шляхи вдосконалення себе

Зміна від інтроверта до екстраверта може бути надзвичайно важкою (чи навіть неможливою), проте є речі, які на переконання експертів, ти можеш робити для формування реальних та тривалих змін певних аспектів своєї особистості.

  • Сфокусуйся на зміні своїх звичок. Психологи виявили, що люди які проявляють позитивні характеристики (такі як доброта та чесність), виробили більш спокійну реакцію в конкретних обставинах. Звичці можна навчитися, тому змінюючи свої звичні реакції протягом певного часу, є одним зі способів змінити свою особистість. Звісно, формування нової звички чи позбавлення від старої є завжди нелегким і потребує багато часу та вагомих зусиль. Проте з практикою, ці нові моделі поведінки стануть в кінцевому результаті твоєю другою натурою.
  • Зміни свою віру в себе. Якщо вірити в неможливість змін, тоді ми не змінимося. Якщо спробувати бути більш відкритим, але водночас бути переконаним у фіксованій інтровертності, статичності та незмінності рис характеру, тоді можна ніколи не спробувати стати більш соціальним. Проте якщо вірити в можливість зміни особистих якостей, швидше за все ми зробимо зусилля, щоб стати більш компанійськими.
  • Сфокусуйся на процесі. Дослідження Двек показують важливість схвалення зусиль, аніж певних здібностей. Замість думок «Я такий розумний» або «Я такий талановитий», краще зосередитися на «Я працював дійсно важко» або «Я знайшов гарний спосіб вирішити цю проблему». Перемістивши акцент більше в сторону особистісного росту замість фіксованого мислення, легше помічати реальні зміни та ріст.
  • Грай роль, допоки ця роль не стане тобою. Психолог позитивістського напрямку Крістофер Петерсон дуже рано усвідомив, який негативний вплив може мати його інтровертність на його викладацьку кар`єру. З метою подолання цієї риси, він почав поводитись як екстраверт у відповідних ситуаціях – на лекціях, де багато студентів чи під час проведення презентацій на конференціях. Згодом, ця поведінка стала другою звичкою. Хоча він все ще вважав себе інтровертом, він навчився бути екстравертом там, де це було потрібно.

Змінити особистість може бути нелегко, а змінити загальні риси характеру може бути неможливо.

Проте науковці переконані в наявності шляхів зміни певних граней особистості, граней, які приховані за загальними рисами характеру та можуть привести до відчутних результатів у поведінці, мисленні та діяльності в повсякденному житті.