Стилі виховання: в чому їх суть та важливість

батьки використовують стиль виховання для хлопця

4 стилі виховання

Спеціалісти у сфері вікової психології довший час цікавляться як батьки впливають на розвиток своїх дітей. Однак, знайти причинно-наслідковий зв’язок між певними діями батьків та подальшою поведінкою своїх вихованців, буває дуже складно.

Деякі діти, які виховувалися у кардинально різних середовищах, можуть пізніше вирости та бути надзвичайно схожими особистостями. І навпаки, проживаючи в одному будинку та виховуючись в однаковому середовищі, можуть суттєво відрізнятися один від одного.

Попри ці труднощі, дослідники стверджують, що є зв’язок між стилями виховання та поведінкою дітей. Наслідки такого виховання впливають на поведінку дитини у дорослому віці.

Що говорять науковці

Протягом ранніх 1960-х, психолог Діана Баумрінд провела дослідження на більш ніж 100-тні дітей дошкільного віку. Вона виявила дуже важливі дані про виховання, використовуючи метод спостереження, опитування батьків та інші методи дослідження.

Ці дані включають стратегію дисципліни, турботи, стилі спілкування, очікування від дорослішання та контроль.

Базуючись на цих показниках, Баумрінд вважала, що більшість батьків показує один із трьох видів виховання. Подальші дослідження Маккобі та Мартіна добавили четвертий стиль до наявних трьох.

Давай більш детально розглянемо ці чотири стилі та який вплив вони можуть мати на поведінку дітей.

1. Авторитарний стиль виховання

Авторитарний стиль — це дотримання чітких правил, встановлених батьками. Невиконання цих правил зазвичай веде до покарання. Авторитарні батьки не пояснюють мету, яка стоїть за цими правилами.

Якщо у них просять пояснити правила, то вони можуть просто сказати «Тому що я так сказав/сказала».

Маючи високі вимоги, не є дуже чуйними до своїх вихованців. Очікуючи достойної і безпомилкової поведінки, надають дуже мало інформації що слід робити, а чого слід уникати у майбутньому. Помилки караються, почасти досить жорстко, проте діти не завжди розуміють причину покарання.

За словами Баумрінд, такі батьки є «орієнтованими на послух і авторитет та очікують на виконання наказів без пояснень».

Батьки, які представляють цей тип, дуже часто описуються як деспотичні та диктаторські. Їхній підхід можна описати виразом «пошкодуєш різку – зіпсуєш дитину». Ставлячи чіткі правила та високі очікування, вони майже нічого не роблять, щоб пояснити причини існування таких вимог, та просто очікують виконання їх без зайвих питань.

2. Владний стиль виховання

Батьки з владним стилем як і авторитарні, встановлюють правила та дають вказівки і очікують їх виконання. Проте діють більш демократично.

Чуйні та готові вислухати запитання. Попри великі очікування, багато піклуються, надають зворотній зв’язок та адекватну підтримку.

Коли очікуваання не виправдовуються, більш схильні до піклування та прощення, ніж до покарання.

Автор вважала, такі батьки «контролюють та прищеплюють чіткі стандарти для поведінки. Вони є твердими, але не докучливими та обмежувальними. Їхні методи дисципліни є радше підтримувальними, ніж каральними. Вони хочуть, щоб їх діти були рішучими та впевненими, так само як соціально відповідальними, само організованими та готовими до співпраці з іншими.»

Таке собі поєднання очікування та підтримки, яке допомагає дітям владних батьків розвинути такі навички як незалежність, самоконтроль та самовизначення.

3. Ліберальний стиль виховання

Ліберальні батьки мають дуже мало вимог. Маючи низькі вимоги до зрілості та самоконтролю, рідко дисциплінують своїх дітей.

Згідно з Баумрінд, вони «більш чуйнішими, ніж вимогливі, нестандартні та гнучкі, які не вимагають зрілої поведінки, дозволяють досить широку саморегуляцію та уникають конфліктів.»

Виховують та спілкуються зі своїми дітьми у статусі друзів, ніж батьків.

4. Незалучений стиль виховання

Додатково до трьох основних стилів, запропонованих Баумрінд, психолог Елеанор Маккобі та Джон Мартін запропонували четвертий, відомий як незалучене та безтурботне виховання. Він характеризується малою кількістю вимог, низькою відповідальністю та дуже обмеженою комунікацією.

В той час, задовільняючи базові потреби дітей, вони в основному відділені від їхнього життя. Більше турбуються про безпеку та комфорт, але дуже мало або нічого не пропонують в якості підтримки, правил, порад. У крайніх випадках, можуть навіть відкидати або ігнорувати потреби своїх дітей.

Вплив стилів виховання

Який же вплив цих стилів виховання на результати розвитку дітей? Додатково до початкових досліджень Баумрінд, науковці здійснили інші дослідження, які привели до низки висновків.

Серед висновків цих досліджень:

  • Авторитарний зазвичай веде до того, що діти послушні та навчені — менш щасливі та соціально адаптовані. В них занижена самооцінка.
  • Владний веде до результату, де діти щасливі, успішні та обдаровані.
  • Ліберальний дуже часто веде до результатів, коли діти є менш щасливими та менше контролюють своє життя. Вони мають більше проблем із владою та погано дають собі раду в школі.
  • Незалучений веде до найгіршого результату у всіх сферах життя. У таких дітей нестача самоконтролю, низька самооцінка і вони менш здібні, ніж їх однолітки.

Чому владний стиль має такі переваги над іншими стилями виховання?

Тому що більше за інших, владні батьки розглядаються як адекватні, справедливі. Саме тому більш ймовірно, що такі діти будуть виконувати їхні прохання та вказівки.

Також, оскільки такі батьки не лише встановлюють правила, але й надають пояснення до них, діти краще засвоюють ці уроки.

На відміну від простого дотримання правил у зв’язку із покаранням (як в авторитарному типі), діти владних батьків здатні зрозуміти чому правила існують, чому вони справедливі та прийнятні, та намагаються слідувати таким правилам, щоб досягнути власного розуміння що таке добре, а що таке погано.

Звісно, стилі виховання батька і мами поєднуються, створюючи особливості виховання для кожної сім’ї. Наприклад, мама може виражати більш авторитарний, в той час як батькові імпонує більш ліберальний підхід.

Це може призвести до змішаних сигналів чи навіть вирішень, де дитина шукає схвалення від більш ліберального, щоб отримати те, що вона хоче.

Для створення більш цілісного підходу, важливо, щоб батьки навчилися співпрацювати та комбінувати різноманітні елементи для досягнення єдності у вихованні.

Обмеження та критика досліджень стилів виховання

Однак присутні певні обмеження досліджень, про які слід згадати в цій статті.

Зв’язок між цими стилями виховання та поведінкою базується на відносному дослідженні, який є ефективним для того, щоб віднайти зв’язок між певними показниками, проте такі дослідження не визначають чіткі причинно-наслідкові зв’язки.

В той час як відомі певні підтвердження того, що певний стиль призводить до певних моделей поведінки, інші важливі показники, такі як темперамент дитини, також можуть відігравати важливу роль.

Також відомі випадки, коли поведінка дітей може впливати на тип виховання.

Одне дослідження виявило, що батьки дітей, які проявляють впертий характер, з часом починають проявляти менше батьківського контролю.

Науковці також помітили, що взаємозв’язок між стилями та поведінкою дітей деколи не спрацьовує. В багатьох випадках, очікуваний результат поведінки дитини не виникає: батьки з владним стилем можуть мати дітей, які є недовірливими та які причетні до незаконних дій, тоді як інші з ліберальним матимуть дітей, які впевнені у собі та успішні у навчанні.

Ці чотири стилі не є універсальними для усього населення землі. Культурні фактори також відіграють важливу роль.

«Немає універсального «найкращого стилю виховання» – про це пише автор Дуглас Бернштайн у своїй книзі «Основи психології». «Владний стиль виховання з позитивним результатом у європейських та американських сім’ях, не пов’язаний із кращими результатами в школі серед африканських та азіатських дітей».

Висновок

Тож які висновки можна зробити стосовно стилів виховання?

Стилі виховання асоціюються з різним результатом стосовно формування дітей. Також відомо, що владний стиль виховання веде до формування позитивних рис характеру, таких як висока самооцінка та компетенції. Однак, інші соціальні фактори, включаючи культуру та те, як дитина сприймає ставлення батьків до себе, також відіграють важливу роль в поведінці дітей.