Чи існує наука про щастя?

щастя дівчини від кольорових кульок

У цій статті наведено роздуми Деніела Гілберта, автора книги бестселера «Спотикаючись об щастя».

Коли люди думають про науку, як правило вони уявляють атоми, планети, роботів. Тобто речі, які вони можуть бачити або яких можуть торкнутися. Вони знають, що суб’єктивний досвід, такий як щастя, є важливим, проте переконані, що такого плану речі не можуть науково вивчатися. Проте таке переконання є абсолютно невірним.

Що ж потрібно для того, щоб певне явище науково досліджувати?

Це можна виразити одним словом: вимірюваність. Якщо ви можете щось виміряти, ви можете це науково досліджувати. Чи можемо ми виміряти суб’єктивні емоції людини? Ні, звісно.

Люди можуть розповісти як словами, так і діями про свої відчуття – що вони бачать, чують, вдихають, думають, відчувають. Ці звіти є важливими даними, на яких побудована наука про відчуття. Якщо ви вважаєте, що такі звіти не є надійними або не мають жодної цінності, можете викинути мої дослідницькі матеріали у смітник.

Але щоб бути послідовними у своїх діях, вам слід також викинути свої окуляри чи контактні лінзи. Адже офтальмометрія є ще однією такою наукою, яка побудована виключно на звітах людей про їхні суб’єктивні відчуття. Єдиним можливим способом для офтальмолога визначити як ви бачите — це щось на взірець запитати у вас: «А зараз Ви бачите чіткіше, а якщо ось так?»

На підставі ваших відповідей, офтальмолог може порекомендувати лінзи, які коректуватимуть ваш зір досить точно. Насправді, без вашого звіту про ваше суб’єктивне візуальне сприйняття, офтальмологія була б неможливою.

Жодні інші результати – аналіз крові, дослідження ока та мозку – не можуть надати таку інформацію. Отже, якщо коротко, люди можуть надавати інформацію про їхні суб’єктивні відчуття і такі звіти можуть об’єктивно збиратися та аналізуватися.

До тих пір, поки люди зможуть розповідати якими щасливими вони є в той чи інший момент часу, коли їх запитують, можна говорити та розвивати науку про щастя. Інших шляхів побудувати таку науку немає.

Відчуття щастя з людської точки зору.

Люди часто дратуються, коли чують припущення, що людська поведінка є лише спробою досягнути щастя. Вони заперечують це двома коментарями.

По-перше, це те, що люди прагнуть також й інших речей окрім щастя. Наприклад, правди, справедливості – тому це більше відноситься до життя в цілому, аніж до щастя.

По-друге, є різні види щастя. Наприклад, моральне задоволення від того, що нагодував сироту або більш примітивне щастя від того, що заощадив кошти. Проте обидва заперечення є помилковими.

Перш за все, люди звісно цінують багато різних речей – від шоколаду до сімейного добробуту. Проте всі ці речі потрібні лише щоб задовільняти наше бажання насолоди (щастя). Платон дуже влучно про це сказав, питаючи що ж робить ті чи інші речі привабливими для нас:

«Чи є ці речі привабливими для нас з якоїсь іншої причини, окрім тієї, що вони приносять нам задоволення і допомагають звільнитися від болю? Чи ви шукаєте якогось іншого критерію окрім задоволення та болю коли називаєте їх хорошими».

Я цілком погоджуюсь із поглядами цього чоловіка. На мою думку, «позитивне відчуття насолоди» це те, що оцінює значення предметів/дій у нашому житті.

Ми не можемо сказати, що щось є хорошим, поки не скажемо чому саме воно є хорошим для нас. І якщо ви подивитеся на усі речі, які люди вважають хорошими, ви помітите, що вони усі існують для того, щоб зробити людей щасливими.

Другий аргумент також помилковий. Так, відчуття при заощадженні грошей не ідентичні тим відчуттям, що при рятуванні сироти. Проте обидва відчуття можна розмістити на шкалі вимірювань, де критерієм буде щастя.

Ці два відчуття дають різну кількість щастя, а не різні види щастя. Причиною різних відчуттів є те, яку кількість щастя вони принесуть аналогічно з різною кількістю усіх інших речей.

Протягом останнього десятиліття я був захопленим однією проблемою: Наскільки добре людський мозок може передбачити джерела своїх майбутніх задоволень? Якщо б відповіддю було «Дуже добре, дякую», тоді я б був без роботи.

Результати досліджень

Результати досліджень показали, що я не буду без роботи ще досить довго.

Ми дуже часто неспроможні передбачити що саме зробить нас щасливими у майбутньому з двох причин. Перша це те, що нам надають багато дезінформації про щастя з двох джерел: гени та культура.

Ці дві інституції настільки потужні, що змушують нас робити потрібні для їх виживання речі. Оскільки ми зацікавлені у власному щасті, а не їхньому, обидві інституції змушують нас вірити в те, що все, що добре для них, добре для нас.

Ми віримо, що будемо щасливими маючи дітей, що купівля речей чи споживання послуг зробить нас щасливішими. Проте дані свідчать, що гроші незначний та швидкоминучий ефект щастя. Батьки в основному щасливіші дивлячись телевізор чи роблячи домашню роботу, ніж спілкуючись з власними дітьми.

Так що ж стається, якщо ми спробуємо не погодитися з генетичними або культурними вимогами та з’ясуємо все для себе самотужки? Що станеться, якщо ми просто заплющимо очі, уявимо різні можливі варіанти майбутнього і вирішимо який варіант зробить нас найбільш щасливими?

Моє дослідження разом із Тімом Вільсоном показали, що коли люди намагаються уявити майбутні події – і уявити емоційні реакції на ці події – вони роблять систематичні помилки.

Сучасні люди сприймають можливість уявляти майбутнє як належне, але виявилося, що це одна з недавніх набутих нами здібностей, якій не більше ніж 3 мільйони років. Частина мозку, за допомогою якої ми можемо уявляти майбутнє, є однією з найновіших винаходів природи, тому не дивно, що уявляючи майбутні події, ми робимо такі недосвідчені помилки.

Основною помилкою, звісно, є переоцінка майбутньої насолоди від будь-якої події. Ні хороші, ні погані новини не впливають на нас так сильно, як ми собі передбачали.

Дивно, але ми здається не дуже вчимося у нашого попереднього досвіду.

Щоб вчитися з досвіду, потрібно його пам’ятати, а дослідження показують, що люди так само погано пам’ятають пережиті емоції, як і передбачають майбутні. Ось чому ми робимо одні й ті ж помилки знову і знову.

Ви можете подумати, що було б чудово почуватися щасливим увесь час, але ми маємо назву для тварин, які ніколи не виявляють тривоги, не відчувають страждань, ніколи не бояться, не відчувають болю: цим словом є ВЕЧЕРЯ.

Негативні емоції відіграють важливу роль у нашому житті, тому що коли люди думають про те, які погані речі можуть статися і як вони злитимуться чи боятимуться, вони робитимуть все можливе, щоб уникнути негативних емоцій.

Так само, як ми маніпулюємо нашими дітьми чи підлеглими, лякаючи їх негативними наслідками, так само ми маніпулюємо собою, уявляючи негативні наслідки.

Люди можуть настільки сильно тривожитися, що виснажують себе, але це вже крайнощі. Тривога та страх — це речі, які оберігають нас, до прикладу, від торкання до гарячих предметів, переходити дорогу на швидкісній трасі тощо.

Якщо хтось запропонує вам таблетку, яка зробить вас постійно щасливими, то раджу вам послати таку людину подалі. Емоції виступають компасом, який говорить нам що робити, а компас, стрілка якого застрягла на одному місці – не має жодної цінності.

Якщо хтось починає мені заперечувати, я змушую його поглянути на очевидні речі: помилки – це погано. Набагато краще передбачити майбутнє, ніж не передбачати. Знаючи що саме зробить нас щасливими, збільшить наші можливості досягти цього і так далі.

Це не звучить для мене як суперечність. Ми володіємо чудовим великим мозком, який може передбачати майбутнє у спосіб, який недоступний іншим істотам на землі. Передбачення не завжди точні, але загалом дозволяють нам поглянути на довготермінові наслідки наших дій та вжити заходів для уникнення поганих наслідків та просування хороших.

Нам говорять, що різноманітність надає життю сенсу.

Але роль різноманітності перебільшена і вона має свої мотиви. Дослідження показали, що люди дійсно мають схильність до пошуків більшої різноманітності, ніж насправді їм потрібно.

Ми часто думаємо, що нам слід спробувати усі види кексів кожного разу, як ми ідемо в магазин, але факти свідчать про те, що люди щасливіші, коли купують щоразу свій улюблений кекс. Ці дані вірні за умови, що походи в магазин відокремлені в часі (тобто, що ви не одночасно купили 4 різновиди кексів, а, наприклад, щопонеділка купуєте один вид).

Навіть у наш технологічно розвинутий час, деякі люди дотримуються романтичної думки про те, що усі нещастя людей є наслідком нівелювання старих навичків та уподобань. Вважаю це нонсенсом.

Кожне покоління має ілюзію, що все було легше та краще у минулому, але правда полягає у тому, що речі є легшими та кращими сьогодні, ніж будь-коли в історії людства.

Наші стереотипи заважають нам рухатися уперед та створювати нові шедеври, такі як Мона Ліза чи космічний корабель. Лише позбувшись нав’язаних забобонів людство зможе процвітати та творити.