Чому «справжній ти» – це міф

спогади

Чому «справжній ти» – це міф

Науковці стверджують, що ми постійно вигадуємо неправдиві спогади, щоб досягти того образу, про який мріємо

Ми усі хочемо, щоб інші нас розуміли та цінували за те, ким ми є насправді. У прагненні досягти таких відносин, ми зазвичай припускаємо про існування «справжнього я». Проте чи ми насправді знаємо хто ми?

На перший погляд це видається простим – ми є продуктом власного життєвого досвіду, який можемо легко відтворити через пам’ять про минуле.

Так, дослідження, проведені на практиці, показали, що спогади формують особистість.

Люди із серйозними формами амнезії зазвичай втрачають також і свою ідентичність – це було гарно описано письменником та неврологом Олівером Саксом, який описав 49-річного моряка, який намагався віднайти сенс життя, оскільки зовсім не пам’ятав своєї юності.

Проте виявилося, що все ж таки в багатьох випадках така ідентичність зі спогадами правдиво не відображає ким ми є насправді – навіть якщо у нас все гаразд із пам’яттю. Дослідження показують, що ми не повністю використовуємо усі доступні нам спогади, коли створюємо власний образ.

Стає все більш очевидним, що у будь-який визначений момент ми несвідомо вибираємо певні моменти своїх спогадів. Так, ми вибираємо такі спогади, які найбільше відповідають тому образу себе, який ми створили чи хочемо створити, і витісняємо з пам’яті ті спогади, які суперечать нашому уявленню про себе.

Неправдиві спогади

І це лише половина історії. Друга половина стосується правдивості спогадів, які кожного разу ми обираємо для створення власної ідентичності. Навіть якщо ми впевнені у точності своїх спогадів, вони можуть бути дуже неточними або навіть неправдивими: ми дуже часто «вигадуємо» спогади про події, які ніколи не траплялися.

Пригадування не є аналогом прокручування відео з минулими подіями у вашій голові, а це складний відновлювальний процес, який базується на знаннях, самооцінці, потребах та цілях.

Останні дослідження, проведені по зображеннях з мозку, показують, що пам’ять не має в мозку певної чітко визначеної території, вона базується на взаємодії багатьох процесів в мозку, що поєднують різні його ділянки.

Основною частиною є лобна частина мозку, яка відповідає за оброблення усієї інформації, яка отримується з різних ділянок мозку, та формує таку інформацію у спогад, який повинен мати певний сенс для особи – в тому числі якщо є певні прогалини чи суперечності у спогадах, а також, щоб вказаний спогад відповідав створеному індивідуальному уявленню людини про себе.

Якщо такі спогади суперечать чи не відповідають уявленням особи про свою ідентичність – спогад відкидається або підлягає змінам (певна інформація додається або стирається).

Спогади є дуже піддатливими для редагування, вони можуть викривлятися або змінюватися.

Маніпуляції з пам’яттю

Було проаналізовано частоту та природу таких неправдивих спогадів та виявлено, що це досить поширене явище. Можна переконати особу, що вона була свідком певних подій, наприклад, за допомогою старих фотографій.

Такі спогади сприймаються особою за правдиві події, які мали місце у минулому.

Проте чи все це так погано? Протягом багатьох років, вчені зосереджувалися на негативі цього процесу. Наприклад, існують побоювання, що терапія може створити неправдиві спогади про сексуальне насилля, що приведе до неправдивих звинувачень.

Також існують гарячі дискусії стосовно того, що люди, які страждають депресивними розладами, можуть упереджено згадувати про усі негативні події свого життя. Проте можна знайти книги, які надають поради як отримати більш правдиве відчуття своєї ідентичності.

Наприклад, ми можемо ставити під сумнів наші схильності та отримувати зворотний зв’язок від близьких. В цьому випадку слід пам’ятати, що в інших людей також може бути викривлене уявлення про нас.

Насамкінець підкреслити, що існують позитивні сторони такої пластичної пам’яті.

Віднаходити та обирати спогади є для нас нормою,  оскільки це допомагає нам покращити нашу самооцінку та «переписати наше минуле» у відповідності до того, у що ми віримо та відчуваємо в даний момент.

Такі неточні та не зовсім правдиві спогади та історії потрібні для того, щоб досягнути позитивного та повного прийняття себе.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *