Огляд гуманістичної психології

гуманістична

Детальніше про «третю силу» в психології

Гуманістична психологія є концепцією, яка акцентує увагу на спогляданні цілісності особистості та виділяє такі поняття як вільна воля, самоефективність та самореалізація. Замість того, щоб зосереджуватися на кризових ситуаціях, гуманістична психологія  намагається допомогти людям реалізувати свій потенціал та максимально покращити добробут.

Гуманістична психологія, яку часто називають гуманізмом, виникла протягом 1950-х років як реакція на психоаналіз та біхевіоризм, які домінували у психології на той час.

Психоаналіз зосереджений на розумінні підсвідомих мотивацій, які спонукають до дій, в той час як біхевіоризм вивчає умовні процеси, які зумовлюють поведінку.

Гуманістичні мислителі відчували, що обидва напрямки — психоаналіз та біхевіоризм — є надто песимістичними і зосередженими в основному на негативних емоціях та зовсім не враховують ролі особистісного вибору.

Проте не обов`язково думати про ці три школи як про суперницькі. Кожна з віток психології зробила певний вклад у наше розуміння людської психіки та поведінки. Гуманістична психологія додала інший вектор, який дотримується більш цілісного погляду на людину.

Що є ключовим моментом у гуманістичній психології?

В процесі розвитку, гуманістична психологія зосередилася на потенціалі кожного індивіда та зробила наголос на важливості самореалізації. Основним переконанням гуманістичної психології є те, що усі люди є вроджено хорошими і що психологічні та соціальні проблеми є результатом  відхилень від натуральних задатків.

Гуманізм також вважає, що люди наділені особистим суб`єктивізмом для використання власної вільної волі у досягненні результатів, які допоможуть їм розкрити їх людський потенціал наповну. Ця потреба у реалізації та персональному рості є ключовим мотиватором будь-якої поведінки. Люди постійно шукають нових шляхів розвитку, щоб стати кращими, вчитися новому та відчути психологічний розвиток та самореалізацію.

Коротка історія гуманістичної психології

На ранній розвиток гуманістичної психології великий вплив мали роботи декількох ключових теоретиків, особливо Абрахама Маслоу та Карла Роджерса. Також слід згадати інших видатних мислителів, сюди входять Ролло Мей та Еріх Фромм.

В 1943 році, Маслоу описав свою піраміду потреб у «Теорії людської мотивації», опублікованої у «Psychological Review». Пізніше, протягом 1950-х, Абрахам Маслоу та інші психологи провели зустрічі з метою обговорення розвитку професійної організації, присвяченої більш гуманістичному підходу в психології. Вони погодили, що такі теми як самореалізація, креативність, особистість та пов`язані з ними теми будуть центральними темами у цьому новому підході.

В 1951 році Карл Роджерс опублікував «Клієнтоорієнтована терапія», яка описували його гуманістичний, клієнтоорієнтований підхід до терапії. В 1961 році був заснований «Журнал гуманістичної психології».

У 1962 році була заснована Американська асоціація гуманістичної психології, а в 1971 році гуманістична психологія стала частиною Американської асоціації психіатрів.

В тому ж 1962 році Маслоу опублікував книгу «До психології буття», в якій він описав гуманістичну психологію як «третю силу» в психології. Першою та другою були відповідно біхевіоризм та психоаналіз.

Який вплив мала гуманістична психологія?

Гуманістичний рух мав величезний вплив на розвиток психології та привніс новий спосіб мислення стосовно психічного здоров`я. Було сформовано новий підхід в розумінні людської поведінки та мотивації та розвинуто нові техніки і підходи в психотерапії.

Основні ідеї та концепції, на яких будується гуманістичний рух:

  • Самооцінка
  • Ієрархія потреб
  • Безумовне позитивне відношення
  • Вільна воля
  • Клієнтоорієнтована терапія
  • Самореалізація
  • Повноцінно активна особа
  • Пікове переживання

Сильні та слабкі сторони гуманістичної психології

Однією з основних сильних сторін гуманістичної психології є акцент на ролі особистості.

Ця школа психології надає більше довіри людям в контролюванні та визначенні стану їх психічного здоров`я.

Вона також враховує вплив оточення на досвід особистості.

Гуманістична психологія допомогла побороти клеймо, яке асоціювалося з психотерапією та зробила її прийнятною для нормальних, здорових індивідів з метою відкриття їх здібностей та потенціалу через проходження терапії.

Проте даний напрямок також піддавався й критиці.

Гуманістичну психологію часто розглядають як надто суб`єктивну; важливість особистісного сприйняття утруднює об`єктивне вивчення та вимір гуманістичних процесів. Як ми об`єктивно можемо оцінити, чи хтось самореалізувався? Відповідь, звісно, буде, що не можемо. Ми лише можемо опертися на власну оцінку індивідом своїх переживань.

Іншою основною критикою є те, що неможливо також проводити дослідження; немає способу виміряти чи підрахувати дані показники.

Прикінцеве слово

Сьогодні основні концепції гуманістичної психології зустрічаються у багатьох дисциплінах, включно з іншими вітками психології, — освіта, терапія, політичні рухи та в інших сферах. До прикладу, гуманістична психологія мала великий вплив на трансперсональну та позитивну психології.

Цілі гуманістичної психології є незміниими та актуальними з далеких 1950-х років. Гуманістична психологія намагається надихати людей, покращувати їх самопочуття, дає поштовх людям для реалізації власного потенціалу та покращує суспільства загалом по всьому світу.